Сучасні богоборці повторюють методи більшовицьких безбожників

Подібні бігборди (Київська область), абсолютно немислимі для будь-якої цивілізованої країни, – на жаль, є реалією сьогоднішньої України …

Пам’ятаєте незрівнянний епізод з «Собачого серця», коли до професора Преображенського прийшов Швондер із своїми товаришами? Наскільки безглуздо виглядали представники нової влади поруч з Філіпом Філіпичем.

Так саме виглядають люди, які сьогодні беруть участь в «каруселях», роз’їжджаючи по містах і селах, «переконуючи» вірних Української равославної Церкви переходити під омофор стамбульського розкольника.

Ось, наприклад, у Вінниці представники «Правого сектора» – вони ж учасники акції «Перехід до Православної Церкви України» – прийшли розповісти віруючим про те, яка Церква «правильніше», але не змогли при цьому прочитати а ні «Символ віри», а ні молитву «Отче наш». А на одному з борців за «ПЦУ» не було навіть натільного хреста…

Тож не дивно, що «відкриті діалоги» з кліриками і мирянами канонічної Церкви, що проходили під гаслами «Геть загарбніків у рясах» і «Церква-окупант», мали приблизно той самий результат, що й в епізоді з професором Преображенським.

Нещодавно тисячі небайдужих вінничан відстояли Хресто-Воздвиженський храм. Отримавши сигнал про підготовану праворадикалами провокацію, парафіяни не стали розходитися після Літургії, і почали читати Євангеліє. В цей час з усіх кінців Вінниці до храму стали підтягуватися люди. Прибув також архієпископ Вінницький і Барський Варсонофій – в супроводі численного духовенства міста.

Коли активісти «Правого сектора» підійшли до стін храму, кілька тисяч прихожан на чолі з правлячим архієреєм вийшли до них, взяли їх у кільце і почали зривати з них балаклави зі словами: «Відкрийте ваші обличчя, нехай це побачать ваші матері».

Радикали вимагали, щоб «московські попи» пішли з Вінниці, оскільки «Україні вже дали Томос», однак архієпископ Варсонофій пояснив їм, що Українська Православна Церква є набагато більш незалежною, ніж «ПЦУ», і запропонував за чаєм порівняти тексти томосів УПЦ і «ПЦУ».

Взагалі, сучасні богоборці практично повністю повторюють методи більшовицьких безбожників вікової давнини. А Стамбул, як і 100 років тому, благословляє розкольників і присягає на вірність безбожної влади (у 1920-і роки фанаріоти розшаркувалися перед радянською владою та називали себе «константинопольськими пролетарями»).

Але доля так званих обновленців відома. Як відома і доля безбожної держави, що активно боролася з канонічним православ’ям.

Бог поругаєм не буває. І саме з цієї причини проект «ПЦУ» приречений – як приречений будь богоборчий проект.

А ось творцям цього проекту є про що подумати. Поки ще є час просто почитати історію гонінь на Церкву Христову, дізнатися про долю гонителів та їхніх дітей.

Поки не пізно.

Віктор Черненко