Досвід подолання кризових явищ в економіці на прикладі імпортозаміщення в Россії

Сучасна ситуація в російській економіці має величезне значення для країн ближнього зарубіжжя, однак чомусь дуже мало висвітлюється і аналізується. Наприклад, практично не розглядається питання успіхів і невдач російської програми імпортозаміщення, хоча ця тема може бути цікава багатьом іншим країнам – як для розуміння стану справ в самій Росії. так для того, щоб використовувати надбаний там досвід.

Безумовно, тут є, про що говорити. В російській економіці після періоду рецесії, викликаної падінням цін на нафту, є позитивні зрушення. Офіційні підсумки 2017 року ще не підведені, але Росстат констатує, що за перші три квартали минулого року ВВП зріс на 1,6%. За оцінками одного з найбільших західних банків «Goldman Sachs», загальне річне зростання російської економіки склало 2,2%, що помітно більше, ніж у Великобританії (1,5%), Японії (1,6%) або Франції (1,8 %). Ці оцінки не враховують стрибок цін на нафту в кінці 2017-го, який реально починає позначатися на економічних показниках тільки в січні-лютому цього року.

Так що причини успішного виходу Росії з кризи потрібно шукати в сфері не тільки сировинного виробництва. Значну частину зростання російської економіки забезпечує саме промислове виробництво, в тому числі пов’язане з імпортозаміщенням.

Зростання відбувається не в останню чергу завдяки нарощуванню виробництва технологічної продукції, яка відвойовує для РФ як російський так і зовнішні ринки.

Автомобілебудування

Показовим є автомобілебудування, яке завжди вважалося «болючим місцем» російської індустрії. У 2017 році в Росії було випущено 1,4 млн автомобілів (+ 21% відносно показників минулого року).

Експорт за кордон зріс на 47% і перевищив планку в 1 млрд доларів виручки.

Аналітики компанії «Mitsubishi» прогнозують, що в найближчі роки зростання автомобільного ринку в Російській Федерації збережеться, а до 2022 року – очікується подвоєння його обсягів.

Виробництво зростає і у традиційних російських автозаводів, і у підприємств іноземних компаній. Останні змушені не просто збирати машини, а зосереджувати в Росії велику частину ланцюжків виробництва.

В 2014 році локалізація виробництва становила в середньому 45% по автопрому, а в найближчі 2 роки показник буде доведений мінімум до 60%. Вже зараз ряд моделей, включаючи, наприклад, Renault Logan мають локалізацію більше 70%.

Військово-промисловий комплекс (ВПК)

Блискучі результати показав військово-промисловий комплекс. За останніми даними, в минулому році Росія продала на зовнішніх ринках озброєння на загальну суму у 14 мільярдів доларів, що більш ніж на 100% перевершує показник 2016-го року.

Головною сенсацією у 2017-му стали контракти на покупку озброєнь, підписані з Туреччиною і Саудівською Аравією, традиційними союзниками США, на суму близько 6 млрд. доларів.

Що стосується російської армії, то вона не тільки повністю покриває свої потреби в озброєннях за рахунок вітчизняного виробництва, але й стає так би мовити «законодавцем» технологічної «моди» для інших армій світу.

IT-сектор

Протягом 2017 року помітно зростало виробництво російських комп’ютерів і комплектуючих. Обсяг виробництва склав 32,6 млрд. рублів (+ 16,4%).

Інтенсивне зростання виробництва електроніки пов’язане в тому числі із тим, що ряд великих іноземних компаній, зокрема, таких як «LG Electronics», переносять в останні роки свої виробництва в Росію.

Не відстають і російські компанії. Вперше за довгий час в країні почався випуск нового комп’ютера. Це «Ельбрус 101-PC», розроблений ІНЕУМ ім. І.С.Брука.

Зростає також і виробництво комп’ютерних програм. За попередніми оцінками «Руссофт», сукупний оборот галузі в 2017 році становив 13,6 млрд. доларів (+ 13%).

Внутрішній ринок стає дедалі більшим за рахунок переходу на вітчизняні програмні додатки в держустановах, але також збільшується і обсяг експорту, що досягає 8,6 млрд. або більше 60% валу випуску.

Ще більш 2,7 млрд. доларів виручки отримали російські постачальники на програмні послуги і супровід своїх продуктів на закордонних ринках. Власне, саме успіхи російського програмного забезпечення стали причиною відомої атаки США проти бренду антивірусних програм «Касперський».

Продовольство і агропромисловий комплекс (АПК)

Зростання виробництва російської сільгосптехніки оцінюється сукупною вартістю понад 107 млрд. рублів (+ 21%). Зростає виробництво тракторів 2,4 тис. одиниць (+ 12%), 5,7 тис. комбайнів (+ 14%). Російська сільгосптехніка активно відвойовує внутрішній ринок, на якому її частку планується збільшити в найближчі роки з 56% до 80%.

На цьому тлі зростає і виробництво сільгосппродукції, особливо продуктів харчування, що є важливою частиною продовольчої безпеки країни. Досягло чергових локальних і історичних максимумів виробництво в Росії зерна – 134 млн. тонн (+ 11,2%), вершкового масла 269 тис. тонн (+ 7,8%), м’яса 10,3-10,4 млн. тонн (+ 4-5 %).

Загальний експорт російської сільгосппродукції на світові ринки вийщов в 2017 році на рівень 20 мільярдів доларів. При цьому частка імпортних продуктів в роздрібній торгівлі скоротилася з 34% в 2014-му до 23% у кінці 2016-го.

І навіть кіно…

Російські виробники наступають навіть на таких екзотичних ринках, як кінематограф. Протягом 2017 року збори російських картин в прокаті виросли на 51%, закордонні – приблизно на 2%. Загальні збори досягли 13 млрд. рублів і зайняли 25,6% російського кіноринку.

Відзначається, що вперше за довгі роки протягом 2017-го одразу три фільми («Рух вгору», «Останній богатир» і«Тяжіння») зібрали в прокаті понад 1 млрд. рублів кожен.

Проблемні напрямки

Однак імпортозаміщення в ряді галузей йде вкрай повільними темпами, в тому числі через те, що відповідні галузі в Росії відтворюються майже з нуля, в умовах дефіциту виробничих ліній і кваліфікованих кадрів, а також в умовах зазанадто великого тиску імпорту.

Одним з таких проблемних напрямків є верстатобудування. У 2014 році було вирішено прискорити перехід вітчизняної промисловості, особливо ВПК, на верстати та виробничі лінії власного виробництва. На той момент частка імпорту у верстатному парку Росії досягала 87%. У 2017-му за рахунок створення власних виробництв вдалося скоротити цю частку до 70%.

Незважаючи на значний обсяг роботи, яку ще належить виконати, програма виробництва вітчизняних верстатів вселяє великі надії. Процес запущено, і він набирає непоганого темпу. До того ж зміна світової ринкової кон’юнктури змушує деяких потужних закордонних виробників, зокрема таких як «DMG Mori» або «Okuma», починати перенесення своїх підприємств в Росію.

Гірша ситуація в сфері виробництва нафтовидобувного обладнання. Частка імпорту в цій сфері скорочується, але занадто повільно – з 57% ринку за імпортними поставками в 2014-му до 52% – в 2017 році.

За деякими оцінками, залежність від імпорту особливо критична при реалізації проектів в Арктиці, де частка імпортного обладнання може сягати 70%. При такій динаміці немає впевненості, що Міненергетики РФ вдасться вийти на цільовий показник в 40% в найближчі роки. Поставлена ​​мета досяжна лише за умови значного зростання обсягів виробництва протягом 2018 року.

Нарешті, до числа проблемних секторів можна віднести фармацевтику. Формально вже зараз майже 85% життєво важливих лікарських препаратів, що продаються в Росії, виробляються на території країни. Однак в цій галузі давно йде непроста боротьба за фактичну локалізацію виробництва.

Тут є досить обмежені успіхи. У 2015 році рівень часткової локалізації виробництва ліків оцінювався в 38,5% препаратів, в 2017-м – 54%. Рівень розгортання повного циклу фармакологічного виробництва за цей період практично не змінився, залишаючись на рівні 9-10% від безлічі препаратів, що випускаються.

Протягом останнього часу під впливом нової нормативної бази ряд компаній, включаючи «Roshe», «Амджен» і «ViiVHealthcare», заявили про готовність розгортати в Росії лікарські виробництва повного циклу, в основному, – на базі підприємства «Фармстандарт» в Уфі.

З’являються і успішні вітчизняні стартапи, наприклад, виробництво препаратів на базі фосфору-32, відкрите в Томську фахівцями місцевого політехнічного університету. Однак вочевидь, що це – лише «початок великого шляху»…

Практика імпортозаміщення

Поява масштабної програми імпортозаміщення в Росії була обумовлена кількома основними причинами. Одна з них – швидка інфляція рубля 2014-2015 років, в результаті якої імпортні товари на російському ринку різко зросли в ціні. Це спонукало до пошуку відповідних вітчизняних аналогів. Друга важлива причина – санкційна війна, в ході якої поставки ряду товарів до Російської Федерації або припинилися або були ускладнені.

Успішному імпортозаміщенню сприяло часткове відновлення фінансових і кадрових ресурсів країни в 2000-і роки, що дозволило створювати або відтворювати інноваційні виробництва, а також прямі державні інвестиції в модернізацію старих і створення нових виробництв.

На даний момент в Росії діє понад 1100 проектів з імпортозаміщення в критично важливих галузях, з яких 342 – вийшли на стадію серійного виробництва, а понад 760 знаходяться «на фінальній стадії реалізації».

Сукупний бюджет імпортозамінних програм спочатку оцінювався в 159 млрд. рублів. Однак з урахуванням тарифного протекціонізму, підвищення вартості держзамовлень і розширення переліку намічених програм – витрати можуть бути вище.

Уроки і висновки

Як показали наведені вище дані, програма імпортозаміщення в Росії виявилася успішною (як мінімум – частково). За її результатами суттєво зріс рівень виробництва агротехніки, автотранспорту, електроніки, комп’ютерних програм, продовольства. Є деякі успіхи в сфері верстатобудування і фармацевтики.

Важливо відзначити, що спочатку локомотивами процесу виступали великі державні компанії, включаючи «Ростех». Однак з часом розвивати і розширювати виробничі майданчики на території Росії почали і приватні інвестори, в тому числі закордонні.

Потрібно також звернути увагу на той факт, що реалізація російської програми імпортозаміщення сама по собі не вимагала ніяких соціальних жертв. Навпаки – зростання платоспроможного попиту з боку населення стало одним з головних драйверів економічного розвитку Росії у 2017 році.

Микита Мендкович