Що таке корупція?

Що таке корупція?

Корупція (від латинського corrumpere — псувати) — суспільне явище, яке проявляється у використанні службовими особами, громадськими і політичними діячами їх прав і посадових можливостей з метою особистого збагачення. Найчастіше термін застосовується по відношенню до бюрократичного апарату і політичної еліти. Характерною ознакою корупції є конфлікт між діями посадової особи та інтересами її працедавця або конфлікт між діями виборної особи й інтересами суспільства. Багато видів корупції аналогічні шахрайству, що здійснюється посадовою особою, та відносяться до категорії злочинів проти державної влади.

До корупції може бути схильна будь-яка людина, що володіє повноваженнями щодо розподілу якихось ресурсів, що їй не належать, на свій розсуд (чиновник, депутат, суддя, співробітник правоохоронних органів, адміністратор, екзаменатор, лікар тощо). Головним стимулом до корупції є можливість отримання економічного прибутку, пов’язаного з використанням владних повноважень, а головним стримувальним чинником — ризик викриття і покарання.

Корупція пронизує суспільство на всіх щабелях влади та соціальних станів. За макроекономічними та політекономічними дослідженнями, корупція часто вважається чи не найбільшою перепоною до економічного зростання і розвитку держави. За даними соціологічного дослідження «СГ Рейтинг», у 2016 році до 40% населення України було так чи інакше задіяне в корупційній діяльності в різних сегментах економічного, політичного, соціального або суспільного життя.

Найбільш сприятливими для існування корупції є моральна деградація суспільства, поширення ідеології егоїзму та споживацтва, кланово-олігархічна система державного управління, недовіра громадян до державних інституцій, соціально-політичних партій і рухів, а також засобів масової інформації.

Розквіту корупції на теренах пострадянської України сприяли процеси формування авторитарно-олігархічної влади, лідери якої «ведуть свій родовід» або з лав комуністичної номенклатури часів СРСР або з проамериканських неонацистських угруповань. Головним мотивом дій комуністичних і націоналістичних пристосуванців була жага влади, тяга до збагачення за будь-яку ціну і догідливість перед транснаціональним олігархатом, що опікувався проектом створення «незалежної» (а в першу чергу – антируської і антиросійської) України. В результаті країна стала територією, де процвітає підкуп, шантаж, розкрадання, спекуляція, работоргівля, проституція тощо, а в суспільстві утвердилися правовий нігілізм, цинізм і аморальність.

При цьому, навіть якщо окремі злочини можновладців й викликають обурення українського суспільства – для тих функціонерів, що ведуть активну антиросійську діяльність і діють в інтересах США та ЄС – ніякої реальної кримінальної відповідальності не передбачається. Така безкарність теж є суттєвим стимулом до поширення та зміцнення корупційних відносин.

Одночасно, заради маскування своїх справжніх цілей і дій, Західні куратори «європейської України» періодично критикують майданне чиновництво за «відсутність прогресу у боротьбі з корупцією в Україні». В свою чергу євромайданна влада пояснює існуючий стан речей «пережитками радянського минулого», а також «підривною політикою, здійснюваною країною-агресором», зокрема, через «п’яту колону проросійської агентури».

Окрім «протидії російській агресії», до методів боротьби з корупцією в сучасній Україні зазвичай відносять потужне і швидке посилення «силового блоку», тобто спецслужб та різноманітних органів охорони правопорядку, радикальне реформування судової системи, а також кількократне підвищення легального доходу державних чиновників. Всі ці методи активно вроваджуються з часів так званої «Європейської революції» («Революції Гідності») – але продемонструвати жодних позитивних результатів за ці роки майданним «антикорупціонерам» так і не вдалося.

Корупція залишається однією з найбільших проблем пострадянської і особливо постмайданної України. Свого часу авторитетна Міжнародна аудиторська компанія «Ernst & Young» поставила Україну в трійку найбільш корумпованих країн світу разом з Колумбією і Бразилією. А в 2017 році ця ж дослідницька установа вивела Україну на перше місце у світі за рівнем корупції серед 41 досліджуваних країн (в тому числі з Африки). Також у 2017 році в Індексі сприйняття корупції міжнародної організації Transparency International Україна зайняла 120-е місце з 180 досліджених країн світу (поряд з Джібуті і Малі).

Степан Комірник



З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *