Ар’єргардний бій Петра Порошенка. Заради конфлікту Заходу і Росії

Ар'єргардний бій Петра Порошенка. Заради конфлікту Заходу і Росії

Черговий наступ українських військ на Донбасі збігся з візитом Петра Порошенка до Німеччини. Що не дивно. Головним покровителем нинішньої української влади завжди вважався віце-президент США Джо Байден. Він користувався великою довірою в адміністрації Барака Обами і неодноразово відвідував Україну, запевняючи офіційний Київ у своїй підтримці. Останній раз він зробив це буквально за кілька днів до інавгурації нового президента США Дональда Трампа.

Однак інавгурація пройшла, і в Білому домі з’явився новий віце-президент Майкл Пенс, ставлення якого до України – невідомо. Значить, Петру Порошенку доводиться шукати нових покровителів. В цій ролі, схоже, готова виступити Німеччина.

Протягом усього правління Ангели Меркель ФРН виступала в якості заступника Росії у європейських і загальнозахідних структурах. Однак у даний момент офіційний Берлін воліє грати роль злого слідчого щодо РФ. Саме Ангела Меркель виступає за збереження санкцій проти Росії — в той час як Трамп говорить про можливість укладення «угоди» (її параметри, щоправда, не цілком ясні, але на кону може стояти спільна боротьба з «Ісламською Державою»).

В цих умовах офіційному Києву потрібно створити аргументи на користь того, щоб санкції не скасовувалися. Або, у всякому разі, не послаблювалися. Президент Трамп, щоправда, заявив, що санкції потрібно «поки» залишити. Але як довго триватиме це «поки»? На США тиснуть їх традиційні союзники — Великобританія, Німеччина і Франція. Вони вимагають продовжувати колишню політику.

Колишня політика адміністрації Обами була проста. Росію постійно звинувачували у невиконанні Мінських угод. При цьому, згідно з текстом угод, м’яч на боці Києва. Саме Україна повинна надати самоврядування Донецьку і Луганську, внісши зміни до Конституції країни. Саме Київ повинен провести амністію. І тільки після того, як будуть створені юридичні гарантії самоврядування Донецька і Луганська, може йти мова про передачу контролю над кордоном з Росією, чого постійно потребує офіційний Київ.

Однак програма Петра Порошенка і його оточення абсолютно інша. Вона вимагає того, щоб під контроль Києва передати кордон Росії та України, контрольований зараз невизнаними республіками. Після чого, очевидно, Київ спробує вирішити проблему республік з допомогою військової сили, тобто зачистки території і населення. Росія не може на це піти, тому виконання Мінських угод повисло в повітрі. Німеччина і Франція, що є гарантами угод, не хочуть тиснути на Київ з тим, щоб він виконував свою частину цього міжнародного документа. Тиск йде виключно на Москву.

Раніше адміністрація Обами підтримувала Берлін і Париж, заявляючи, що саме Росія не виконує «Мінськ». Але сьогодні ситуація змінилася. Трамп прийшов до влади під гаслом «Америка на першому місці». Це означає, що він ставить у главу кута національні інтереси власної країни, а не інтереси союзників. Барак Обама занадто захопився, працюючи на Лондон, Париж, Берлін і Ер-Ріяд, забуваючи про інтереси Вашингтона. Трамп намагається це виправити.

Але в Європі панує думка, що нового американського лідера можна виховувати, просто давлячи на нього і нескінченно критикуючи. А для критики необхідні аргументи. Саме тому ледь зажевріла (на рівні чуток) ідея ослаблення антиросійських санкцій, як тут же почалося загострення в Донбасі.

Логіка зрозуміла — знову у всьому звинуватять Росію, яка начебто не хоче виконувати Мінські угоди. А потім будуть тиснути на офіційний Вашингтон, вимагаючи від нього приєднатися до хору критиків Кремля. Якщо це вдасться, фронт супротивників Росії по донецькому питанню, який так хоче покинути офіційний Вашингтон, буде відновлений. І все піде як і раніше, незважаючи на те, що виборці по всьому світу — від США до Німеччини — вимагають від еліт змін і врахування своїх інтересів.

Зміни будуть відбуватися. Питання тільки в тому, з якою швидкістю. Вже в травні у Франції відбудуться президентські вибори. І хоча поки не ясно, хто прийде до влади, це вже не буде президент Олланд. Він офіційно зняв свою кандидатуру.

У вересні відбудуться вибори в бундестаг Німеччини. І хоча шанси Ангели Меркель на збереження посади як і раніше високі, їй теж доведеться враховувати «трампівські» погляди, що мають вплив на Європу і світ.

Західним елітам доведеться домовлятися з Росією — такий запит з боку виборців. Питання лише в тому, коли це станеться. Після президентських виборів у США 2008 року президент Грузії Саакашвілі, який зробив ставку на конфлікт з Росією, пішов в історію. Сьогодні шанс піти в історію є у Петра Порошенка.

Тому чергова агресія проти Донецька — це ар’єргардні бої тих сил, які хотіли б тотального конфлікту Заходу і Росії. Термін придатності нинішніх європейських еліт стрімко закінчується. Для них загострення в Донецьку — шанс залишити все як було. Але як було вже не буде.

Павло Святенков



З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *