З Божою допомогою знайдемо в собі волю і мужність припинити війну

З Божою допомогою знайдемо в собі волю і мужність припинити війну

На Україні розпочався Всеукраїнський хресний хід. Його ініціатором виступила Українська Православна Церква. Про цілі Хресного ходу, про ситуацію на Україні, про нинішній стан Української Православної Церкви кореспонденту інтернет-видання Православіє.ru розповів керівник Прес-служби УПЦ Василь Анісімов.

– Василь Семенович, розпочався Всеукраїнський хресний хід, до якого закликав всіх вірних Блаженніший Митрополит Онуфрій. Цей хресний хід вже назвали антивоєнним. Це перша акція такого масштабу?

– Хресний хід дійсно «антивоєнний». Одна його частина вийшла зі Святогірської лаври, яка знаходиться в зоні АТО, інша 9 липня вийде з Почаївської лаври, 27 липня, в День Хрещення Русі, вони з’єднаються в Києві біля пам’ятника святому рівноапостольному князю Володимиру. Це хресний хід миру, любові та молитви за Україну, як назвав його Блаженніший Владика; він з’єднає схід і захід і, безумовно, стане головною подією нашого церковного життя в нинішньому році.Звичайно, це не перша антивоєнна «акція» Православної Церкви. Ви знаєте, що з самого початку протистояння на Майдані Православна Церква не тільки виступала за мирний діалог, але фізично роз’єднувала ворогуючих і вже окропивших руки кров’ю, стаючи з хрестом і Євангелією між ними. Це були ченці Десятинного монастиря. Коли через місяць пролилася велика кров, загинули більше сотні майданівців, два десятки «беркутівців», більше тисячі були поранені й покалічені, Церква оголосила траур і продовжила його на весь Великий піст, закликавши покаянням знайти шляхи до взаємного прощення і примирення. Після початку війни на Донбасі УПЦ провела в червні 2014 року «антивоєнний» Синод, який виступив з миротворчими зверненнями до народу і влади. Вона підтримала і перемир’я, оголошене тоді президентом, і перші Мінські угоди, і другі. І всі ці жахливі 2,5 року невпинними закликами і молитвами прагне встановити мир на нашій змученій землі.

– У своєму зверненні Блаженніший Митрополит Онуфрій зазначає: «Незважаючи на миротворчу місію нашої Церкви, її намагаються зробити ворожої українському суспільству». З чим це пов’язано?

– В українському суспільстві був і залишається високий запит на мир. Петро Порошенко переміг на президентських виборах всіх своїх основних конкурентів з «партії війни», які змагалися у войовничості і русофобії, в першому ж турі. Переміг тільки тому, що пообіцяв за два тижні завершити війну, за три місяці відновити відносини з Росією, створити такі високі стандарти життя, що Крим сам з покаянням попроситься назад, і т. д. І сьогодні опитування громадської думки показують, що люди хочуть миру. Однак цей запит на мирне життя ніяк не відображено в українських ЗМІ; навпаки, всі наші телеканали щодня з ура до вечора розповідають, скільки «агресор», «російські терористичні війська» стріляли в зоні АТО, скільки вбили і поранили українців, яку біду Путін знову задумав проти України… Всякий протест, навіть соціальний, оголошується підступами, що грають на руку того ж Путіна. Це формене божевілля. Хто не поділяє цю точку зору, зараховується в «п’яту колону». Православна Церква одна з них, її шельмують, оговорюють. Ось нещодавно відлучений від Церкви М. Денисенко (Філарет) у палаці «Україна» при всьому вищому керівництві країни заявив, що Блаженніший Митрополит Онуфрій називає українських солдатів, героїв АТО, «вбивцями», що православні священики, підкидаючи мобільні телефони в розташування українських військових частин, є наводчиками для російських «Градів» і т. д. І все це навіть спростувати ніде, крім скромних церковних інтернет-ресурсів.

– На цій підставі відбуваються і захоплення православних храмів?

– Звичайно. Уніати і розкольники з шкіри геть лізуть, щоб потрафити «партії війни», розпалюють ненависть до Донбасу; Філарет пояснює, що ворога вбити – не гріх. Нагнітають злобу і ненависть до Христової Церкви, Православної: мовляв, війна показала, що Цеква ця «непатріотична», тому народ і громадськість нібито вимагають «переводу» православних громад в розкольницькі, патріотичні. Москва – це агресор, тому «московської церкви» в Україні не повинно бути. Нацьковують політичних активістів, бойовиків, які з насильством захоплюють православні храми. Найчастіше це ініціює місцева влада. Близько чотирьох десятків храмів захоплено, багато перебувають під загрозою захоплень. Православні судяться, іноді виграють позови, апелюють до європейської спільноти, де нікому і в голову не приходить захоплювати церковне майно. Але жоден погромник ніде так і не був притягнутий до відповідальності. До того ж рішення судів у нас за традицією ніхто не поспішає виконувати. У свою чергу депутати-уніати і філаретівці ініціюють ухвалення законів, які б полегшили «зміну юрисдикції православних громад». Це теж беззаконня. Вони діють цілком по-більшовицьки, вважаючи, що народ, змучений війною, злиднями, тарифами і т. д., не зможе захищати свої святині.

– А в зоні АТО становище ще більш трагічне?

– У двох областях Донбасу, на які поширюється антитерористична операція, у нас більше тисячі православних парафій і монастирів. Троє православних священиків загинули при обстрілі, пошкоджено понад 70 храмів, півтора десятка частково або повністю зруйновані. Там, звичайно, є героїчні священики та архієреї, які не залишили свою паству, ту, що не змогла нікуди виїхати або їй нікуди було їхати. По обидві сторони фронту – бідуюче населення. Тільки за офіційною статистикою, там загинуло понад 10 тисяч мирних жителів, більше сотні дітей; біженці обчислюються мало не 2 мільйонами (в Україну і Росію); зруйновано десятки тисяч будинків і квартир, величезну кількість підприємств, інфраструктуру. Це трагедія на довгі роки. І Церква знаходиться посеред неї: наші храми та монастирі стали центрами гуманітарної допомоги і притулками, туди передані зібрані УПЦ тисячі тонн продовольства, одягу, медикаментів, мільйони гривень. Церква допомагає і військовим підрозділам ВСУ в зоні АТО. Там теж жахливі втрати – більше 2 тисяч убитими. В основному це молоді хлопці, православні. З обох сторін люди щодня продовжують гинути або отримувати каліцтва, оскільки обстріл і перестрілки не припиняються.

– Але якщо ця війна всіх змучила, то чому ніхто її не може припинити?

– Насправді вона не всіх змучила, особливо в Києві. Війна дозволяє отримувати кредити і допомогу Заходу, оскільки на Донбасі, як пояснює наша пропаганда, ми захищаємо всю Європу від «путінських орд». На війну списується крах економіки, обвал гривні, захмарні тарифи і ціни – куди не глянь, скрізь пояснюють: ви ж не забувайте, у нас – війна! В Україні безробіття і дуже низькі зарплати, тому ніхто не знає, куди подіти 70 тисяч солдатів і добровольців, які перебувають в АТО. Чим вони будуть займатися? Можуть і чергову революцію влаштувати. До того ж багатьох бійців нинішнє становище влаштовує. Вони отримують по 6-8 тисяч гривень. Такі гроші, скажімо, в провінції важко заробити, до того ж у них є пільги за тими ж тарифами. Так що війна – це заробіток, що дозволяє утримувати сім’ю. А найголовніше – ніхто не може толком пояснити: для чого це все затівалося? Ніхто не може запропонувати формулу внутрішньоукраїнського примирення, яка б влаштовувала обидві сторони. І не прагне її шукати. Замість цього – «агресори», «карателі», «окупанти», «фашисти», «терористи»… Йде третій рік війни, кров ллється, тривають страждання, деградують економіка, соціальна сфера, суспільство і сама держава. Українська Православна Церква завжди виступала за єдність України. Перший пункт Мінських угод свідчить, що Донбас залишається в складі України. Якщо вирішили жити разом, якщо всі згодні з тим, що альтернативи мирному вирішенню конфлікту немає, то давайте з Божою допомогою нарешті знайдемо в собі волю і мужність припинити це безумство. Заради цього і йде організований Православною Церквою Всеукраїнський хресний хід.



З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *