Книга – битва за свідомість

Книга - битва за свідомість

Що та як впливає на світогляд людини? В першу чергу, виховання. Це усі ті поняття та цінності, які з дитинства нам прищеплюють батьки, бабусі й дідусі, вихователі у дитячих садочках, вчителі у школах, викладачі у ВУЗах, наставники в спортивних секціях, музичних школах і різних гуртках. Не менш важливу роль у становленні особистості відіграють і засоби масової інформації та книги.

Книги входять у наше буття з дитинства і залишаються з нами впродовж усього життя. Книга — це друг, цікавий співрозмовник, джерело знань, мудрості, натхнення. Вона допоможе у скрутну хвилину знайти правильне рішення, підніме настрій, навчить, спрямує, підтримає, надихне. Слов’яни, як і багато інших народів, за своєю одвічною традицією ставляться до гарної книги, як до скарбниці знань, мудрості, джерела світла. І внутрішня інтуїція їх в цьому сенсі не підводила. «Споконвіку книга розвиває людину», — говорили наші предки.

В наш час ми стали свідками того, як кардинально змінюються пріоритети суспільства у світі. Людина — система динамічна і тому нестабільна. Вона протягом свого життя змінюється сама, змінюються її смаки, пріоритети, погляди на одні й ті ж самі речі, процеси, змінюються і переконання. За останні двадцять років деструктивні елементи намагаються активно і досить агресивно переформувати свідомість нашого суспільства. На перший план вони виводять матеріальні цінності, адже так набагато простіше керувати свідомістю людей. «Гарне, здорове тіло», «модний одяг», «стильні аксесуари», «елітні заклади», «ексклюзивні автомобілі», «кар’єрний ріст», «високий рівень життя», «успіх» — ось ті штампи та шаблони, які нав’язуються нам, слов’янам. І зверніть увагу, що кожна з цих «цінностей» має конкретне вираження в грошовому еквіваленті. Прийшов час «золотого тільця». Принаймні, нас примушують так думати. Нас змушують змиритися з думкою про нібито відсутність духовності в суспільстві. Поняття «культура», «моральність», «патріотизм», «честь», «порядність», «душа» навмисно завуальовують для молоді, роблять їх незрозумілими, оскільки вони не вписуються в деструкторську продажну картину світу — їх вже не можна продати. Та, на щастя, у слов’ян стійкий імунітет на подібні негативні установки! Ми знаємо, що: «Свобода — це те, що в тебе всередині, свобода — це те, чого не стерти, як не намагайся», як співається в одній сучасній пісні. Для нас добре братерство — краще за багатство!

У формуванні світогляду та свідомості суспільства бере участь потужна машина пропаганди. І видавництва виступають одним з її основних механізмів. Від них безпосередньо залежить, якої якості інформацію отримає населення, що люди читатимуть, які ідеї вони обмірковуватимуть, як при цьому будуть розставлені акценти і до чого, врешті-решт, вони приведуть читача. В усьому світі — тисячі авторів, котрі пишуть мільйони творів. Кожен з них намагається донести щось людству. Але чи усі вони несуть світло? Це досить важливе питання. Як і питання відповідальності видавця за формування світогляду населення. Адже від його внутрішніх переконань та прагнень залежить те, яка книга побачить світ і що дасть вона людям.

Якщо керівник видавництва — добропорядна людина високих морально-етичних принципів, яка відповідально підходить до виконання своїх професійних обов’язків, то він дуже скрупульозно відбиратиме, що йому видавати, а що ні. Якщо це книги навіть маловідомих авторів, але які несуть світле, добре, вічне, то вони виходитимуть у світ, і видавець допомагатиме в популяризації та поширенні таких творів. Адже одна книга тисячу людей вчить. А книги, що отруюють розум та душу людини, і які видавець просто не має морального права публікувати, незважаючи на «імена», уявні рейтинги і гарантований прибуток від цих так званих «світових бестселерів», буде залишати без розгляду.

Проте в сьогоднішньому споживчому суспільстві в більшості випадків видавці перетворилися на бізнесменів. Вони вважають себе людьми сучасними, динамічними, освіченими. Вони розуміють кон’юнктуру ринку, оперують такими поняттями, як споживчий попит, рентабельність, ліквідність. Такі люди ставлять перед своїм підприємством конкретні цілі — отримання прибутку, чим і скористалися деструктивні елементи. Саме тому полиці магазинів завалені західним ширвжитком. Автори цих «світових шедеврів» прагнуть нав’язати нам з вами філософію спекулянта, безхребетної, продажної людини, для якої зрозумілими і визначальними категоріями є прибуток та вигода. Але ми ж з вами виховувалися на слов’янській літературі, нам близькі та значущі поняття «честь», «благородство», «людська гідність», «доброта», «справедливість».

Видавці живуть у тій же країні, де й працюють, в тій країні, в якій поширюють свою продукцію. І не помічають, як в безкінечному прагненні збільшувати прибуток стають заручниками власних дій. Отруюючи суспільство, вони забувають про те, що в них теж є душа, є сім’я, діти. Адже вони, як і кожен із нас, бажають, щоб їх діти росли щасливими, здоровими, щоб їх оточували хороші люди. Як і всі дбайливі батьки, вони прагнуть, щоб їх дитина, виходячи на вулицю, була в безпеці. Та однак чомусь не замислюються, що літературна отрута, яку вони поширюють, загублює душі й серця не лише абстрактного «споживача», але й своїх дітей. Причому це може бути не безпосередньо, а опосередковано — через людей, які оточують дитину: вихователів дитячих садків, учителів шкіл, друзів, наставників. І дитина, вбираючи отриманий бруд, вивільняє його, в першу чергу, на своїх батьків. Таким чином, породжене і збільшене у сотні разів зло повернеться до самої людини.

Усі ми дуже любимо нашу Батьківщину — місце, де народилися й виросли, місце, з яким пов’язані найтепліші спогади дитинства, світлі надії на майбутнє. Цю землю відстоювали в кровопролитних боях з ворогом наші батьки та діди. Ця країна виростила нас, і ми їй щиро вдячні за все. Тож настав час згадати і про відповідальність, яку ми несемо за нашу рідну землю, відповідальність за майбутні покоління. Давайте замислимося над тим, як кожен із нас може змінити ситуацію на краще. Всі ми є творцями, будівельниками і учасниками суспільства, в якому живемо. Тож давайте замінимо руйнівні думки: «Що ж я один можу»?, «Один в полі — не воїн» на ті, що здатні творити: «Один воїн тисячу водить», «Одне зерно пуди приносить». Кожен з нас може змінити ситуацію на краще. А спільними зусиллями ми змінимо її глобально, адже добро цілим світом не річкою тече, а сім’єю живе.

У кожного з нас є хороші книги, які вчать добру. Ми можемо поділитися ними з багатьма людьми. Адже книга в щасті прикрашає, а в нещасті втішає. Існує таке поняття, як буккроссинг. Це коли людина бере книгу, пише в ній записку про те, що книга не загублена, а призначена для того, щоб інші люди прочитали її та знову пустили у світ. Після цього книгу залишають в якомусь людному місці: чи то в кафе, чи на зупинці, в магазині, в парку, в кінотеатрі. Далі людина, котра прочитала таку книгу, залишає в ній уже свої відомості про себе (наприклад, ім’я і назву міста, де живе). І книга подорожує далі.

Якщо ви відшукали цікаву книгу в бібліотеці, то можете просто переповісти її своїм друзям, колегам по роботі, знайомим, чи просто людям, яких зустрічаєте впродовж дня. Можна писати статті до газет на актуальні теми, ґрунтуючись на знаннях, які ви почерпнули з цих творчих, світлих книг. У редакціях нині гостра нестача свіжих ідей, авторів, рубрик. Можна також самостійно проводити лекції в школах, в яких навчаються ваші діти, діти ваших друзів, на теми відродження культурно-моральних цінностей в суспільстві, духовно-патріотичного виховання молоді. Ви можете донести дітям, всупереч усьому тому, що нам нав’язується посередництвом більшості засобів масової інформації, що головними цінностями в суспільстві є добро, любов, честь, благородство, а не гроші. Тож, не таке страшне те зло, яким нас атакують. Разом, кожний на своєму місці, ми можемо зробити дуже багато, навіть якщо до кінця і не усвідомлюємо, яким чином наші добрі справи запалюють світло в людях, створюючи цілий ланцюжок інших добрих справ. Несіть у світ Світло, а людям — живе слово. Творіть доброчинні, безкорисливі діяння, не «для того, щоб», а «тому що». Тому що ви любите життя, тому що ви любите свій рідний край, людей, які тут живуть, тому що немає чужого горя і чужих проблем, тому що прийшов час усією спільнотою змінювати світ на краще!
Творіть добро — і вам воздасться!

Андрій Ковтунов



З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *