Чому українці так люблять сало?

Чому українці так люблять сало?

Сало — тваринний підшкірний жир, найчастіше свинячий. До яловичого сала раніше застосовували назву лій, яка зараз вийшла з ужитку. Інколи, для назви солоного або копченого сала, використовують слово іншомовного походження — шпик.

В Україні та багатьох інших країнах сало є частиною традиційної національної кухні. У минулі часи сало було дуже важливим елементом харчування завдяки своїй високій харчовій цінності (770—870 ккал на 100 г), а також здатності зберігати свої властивості протягом тривалого часу без охолодження (для цього сало перчать та засолюють). Завдяки здатності тривалий час зберігати свої споживні властивості сало було одним з основним продуктів щоденного раціону українських козаків, що значну частину свого життя проводили у військових походах.

Протягом кількох останніх століть сало набуло надзвичайної популярності в українській кухні. За частотою ужитку його можна порівняти з такими відомими національними стравами, як борщ, вареники, голубці, галушки. З сала витоплюють смалець та виробляють шкварки. Сало є неповторною українською закускою в тому сенсі, що більшість народів вживає його переважно у вигляді смальцю, а українці їдять його шматками, часто з хлібом, часником та солоними овочами.

Салу здавна віддавали перевагу, навіть не підозрюючи, що воно містить багато корисних речовин, необхідних людському організму. І, насамперед – арахідонову кислоту, яка належить до цінних ненасичених жирів і бере участь в утворенні багатьох гормонів, а, отже, в холестериновому обміні, побудові клітинних мембран, допомагає роботі серцевого м’яза й знижує рівень холестерину. Навіть масло за своєю біологічною властивістю та вмістом жирних кислот поступається салу.

Сало є традиційним продуктом не тільки в Україні, але й у Росії та Білорусі. Проте найбільшими шанувальниками сала у великій кількості жартів, анекдотів та фольклорних історій виступають саме українці. За деякими припущеннями, традицію висміювання «салоїдів» започаткували після Національно-визвольної війни 1648—1657 років євреї, релігія яких забороняє вживання свинини й свинячого сала.

Сало часто називають українським національним продуктом, який полюбляємо не лише ми, а й наші гості. Отож, повертаючись у свій закордон, вони у валізах обов’язково везуть кілька кілограмів цього подарунку з України. Така, прямо скажімо, міжнародна любов до сала невипадкова, бо цінувати його таки є за що.

Природні властивості продукту

Наукові дані свідчать, що сало містить менше насичених жирних кислот, більше поліненасичених і майже вдвічі більше мононенасиченої олеїнової кислоти, ніж у вершковому маслі. Останнє для людини має особливе значення, бо ця кислота у великих кількостях бере участь в утворенні організмом власних жирів.

Цінні жирні кислоти, що є в салі, відіграють важливу роль в утворенні гормонів. У салі є всі незамінні амінокислоти – лізин, триптофан, метіонін, різні вітаміни і достатньо жирних кислот: лінолевої, ліноленової та арахідонової. Перших двох немає у вершковому маслі, а третьої – в олії.

Сало підвищує імунітет, бо в ньому є багато особливої кислоти, яка впливає на формування захисних властивостей організму.

Оскільки в салі більше мононенасичених жирних кислот, воно стійкіше до перекисного окиснення, що відбувається під впливом різних чинників – атмосферних забруднень, радіації, куріння тощо.

Завдяки великому вмісту в салі лінолевої кислоти його вживання зменшує ризик виникнення інфаркту міокарда, ішемічної хвороби серця. Дуже важливо, що під час вживання сала ризик виникнення атеросклерозу менший, ніж у разі вживання, наприклад, вершкового масла. Співвідношення у салі холестерину та фосфоліпідів, становить 1:3,3 – майже як оптимальне 1:4. Крім того, сало не є рекордсменом із калорійності: у 100 г сала міститься 891 кілокалорія.

З’їсти за день 40 г сала – це спожити всього 350 кілокалорій, таку енергетичну цінність має півлітра кефіру. Але енергію, ситість від сала й кефіру не можна навіть порівнювати. Крім того, сало ще містить цінний білок.

Приготування сала

Сало-солонина. Свіже сало порізати невеликими шматочками і щільно вкласти в посудину. Залити повністю гарячим маринадом, який готують таким чином: на 1 л води, 5 ст. л. солі, кілька горошків перцю, лавровий лист, цибулиння (для кольору), часник. Маринад варити 15-20 хв. Витримати сало в маринадній заливці 5-7 діб. Готове до споживання сало тримати в холодильнику, але не дуже довго.

Сало запечене у фользі. Нарізати сало без шкірки смужками 5х10 см. Викласти на фольгу і натерти різними спеціями, зокрема червоним або чорним перцем, карі, додати потовчений часник із сіллю, суху чи свіжу пряну зелень (чебрець, васильки), подрібнений корінь селери. Загорнути у фольгу і залишити не менш як на 10 год. Потім загорнуте у фольгу сало поставити в розігріту духовку на 20-25 хв. Коли воно охолоне, нарізати й подавати на стіл із соусами.

Сало з часником та прянощами. Потрібно взяти сало, часник, петрушку (корінь та зелень), моркву, спеції та сіль за смаком. Сало, часник, петрушку перекрутити на млинку для м’яса. Моркву потерти на тертці із середніми вічками. Усе перемішати й перекласти в скляний посуд. Зберігати і холодильнику.

Сало в шоколаді (це не жарт!). Свіже сало нарізати тонкими прямокутними шматочками, на дно каструлі налити трішки молока і покласти плитку суперчорного гіркого шоколаду, можна додати порошку імбиру, кориці. Поставити на слабкий вогонь до повного розплавлення. Половину рідкого шоколаду залити у формочку, дати загуснути. Зверху покласти смужки сала і залити рештою шоколадної глазурі. Поставити в морозильну камеру. Через 8-10 годин можна ласувати салом у шоколаді.

Особливості споживання

Як і щодо всіх продуктів – стосовно свинячого сала треба знати міру й переїдати його не варто. Якщо у людини немає надмірної маси тіла, ішемічної хвороби серця, то кілька шматочків сала: 30-50 г) з чорним хлібом (вітамін Е) і часником або хроном (зміцнюють стінки судин, знижують артеріальний тиск) будуть смачними й корисними.

Тим, хто мешкає в екологічно несприятливих зонах, для профілактики, виведення з організму радіонуклідів потрібно вживати сало щодня: жінкам – по 40-50 г, чоловікам – по 60-70 г.

Не варто захоплюватися копченим, старим та смаженим салом, оскільки в ньому частина жирних кислот перейшла з активної форми в пасивну, що не дуже корисно для організму.

Дітям і людям поважного віку вживання сала варто обмежувати, бо воно все-таки належить до важкозасвоюваних тваринних жирів.

Ще потрібно пам’ятати, що після вживання сала та жирних страв не можна пити воду принаймні 1 годину.

Сало у профілактиці та лікуванні хвороб

Сало є не лише смачним продуктом, але й перевіреними народною медициною ліками.

У разі зубного болю взяти невеликий шматочок очищеного від солі сала без шкірки й прикласти за щоку до хворого зуба на 15-20 хв.

За варикозного розширення вен покласти шматочки несоленого сала на проблемні місця (вузли) і закріпити пов’язкою, яку міняють раз на добу.

Мастит лікують так само, але замість свіжого сала використовують старе.

Рани, які погано гояться, лікують такою маззю: узяти порівну свинячого жиру, бджолиного воску й живиці. Варити цю суміш на слабкому вогні, постійно помішуючи, 5-10 хв. Отриману мазь гарячою перелити в посудину. Змащувати хворе місце 2-3 рази на добу.

Від геморою – суміш розтовченого старого сала з невеликою кількістю цибулі. Цю суміш ввести в пряму кишку. Робити процедуру треба регулярно на ніч до поліпшення стану.

Для виведення бородавок змішати розтоплене сало з розтовченим часником у пропорції 2:1. Нанести суміш на бородавку й закріпити пов’язкою, міняти раз на добу.

У разі тріщин на п’ятках розпарити ногу в гарячій воді, зняти зроговілий шар шкіри за допомогою пемзи й прикласти шматочки старого сала, очищеного від солі. Робити це бажано кілька разів на день.

У разі травматичного порушення рухливості суглобів 100 г свинячого жиру змішати з 1 ст. л. кухонної солі і втирати в ділянку суглоба, а потім накласти зігрівальну пов’язку.

За болю у суглобах змастити на ніч смальцем, зверху покласти компресний папір і утеплити. Замість смальцю можна використати старе свиняче сало, пропущене через млинок для м’яса, в яке додати трохи меду.

Особливо цінуэться внутрішнє сало, яке в нас називають здором, а в Європі – лярдом. Його здавна використовують для лікування туберкульозу, для виготовлення мазей.

Філософський аспект

На думку авторів проекту «Про Україну», сало – це символ тяжкої і довготривалої праці та заслуженої і навіть вистражданої винагороди за неї, бо здобути цей надзвичайно корисний та цінний і всіма визнаний як український національний продукт можна лише не цураючись найнеприємнішої роботи і терпляче сприймаючи всілякий трудовий дискомфорт в умовах далеких від естетичних.

Так як і «носій» сала – свиня – є символом суперечливим, то й саме сало образно символізує перехід протилежностей одна в одну: в малогігієнічних і навіть брудних умовах «свинячого» існування виростає сніжно-білий чистий продукт, а неприємні запахи свинарника переходять у запашний аромат смаженого чи іншим чином приготовленого сала – і все це завдяки кропіткій людській праці.

Отож, сало – це не тільки корисний споживний продукт тваринництва, але й нагадування: все, яким би воно не було неприємним, непридатним і непривабливим, старанністю, наполегливістю та працьовитістю можна перетворити в приємне, корисне і красиве.

Андрій Кошовий



З поріднених рубрик:

Реклама:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *